Беззаперечно, один із кращих архітектурних ансамблів Ужгорода – кафедральний греко-католицький собор і резиденція єпископів Мукачівської греко-католицької єпархії.
Приурочений воздвиженню хреста, тобто піднесенню, він і справді наче уособлює його, бо височіє над містом, немов торкаючись неба. З якої точки Ужгорода не глянув би в бік храму, він височіє і красується над старовинними дахами та вузенькими вуличками. Щонеділі сотні жителів Ужгорода збираються навколо храму на літургії, щодня сотні туристів захоплюються його архітектурою. Цей комплекс – не просто найгарніший та найвеличніших храм Ужгорода, – це справді візитівка міста, його культурно-духовне серце. А ще – пам’ятка архітектури національного значення.
Сьогодні Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний собор – головний греко-католицький храм міста Ужгорода та всієї Мукачівської греко-католицької єпархії. Історія його зведення сягає XVII століття, коли угорський граф Ян Другет запросив до міста орден єзуїтів і виділив для них землю на Замковій горі для будівництва колегії. Звели її та школу 1646 року, а відтак добудували невелику церкву з однією вежею, посвячену Воздвиженню Чесного Хреста. Щоправда, за сотню років після цього єзуїтський орден розпустили, а храм передали Мукачівській греко-католицькій єпархії, яка прийняла рішення перетворити його на кафедральний собор.
Перебудова й пристосування храму до потреб греко-католицького обряду тривали кілька років поспіль.
Королева Угорщини Марія Терезія допомогла з облаштуванням храму церковним приладдям, подарувала коштовний одяг для єпископа Андрія Бачинського, який тоді жив при соборі. Зрештою, 15 жовтня 1780 року Хрестовоздвиженський собор освятили, про що свідчить напис латинською мовою на меморіальній дошці під порталом.
Храм побудований із цегли, його головний фасад прикрашає трикутний фронтон, обабіч якого тягнуться до неба восьмигранні триярусні вежі. Спочатку дзвіниці були дерев’яними, а згодом їх перебудували з використанням цегли. У лівій башті встановили величезний дзвін, вагою 8 тон, який назвали Іван, а в правій – три дзвони – Петро, Микола та Марія. На обох дзвіницях Хрестовоздвиженського собору відлічують час годинники з курантами, які купив один із благодійників.
Вишуканості й водночас легкості фасаду будівлі надає такий цікавий конструктивний елемент храму, як портик при вході до собору з чотирма корінфськими колонами у новокласичному стилі. До головного входу ведуть двосторонні сходи з червоного мармуру, які відтіняють будівлю, пофарбовану в пастельні, жовті кольори.
Іконостас храму датується 1779 роком, в його структурі та декорі експерти виокремлюють як значний вплив рококо, так і елементи класицизму. Із того ж періоду збереглися жертовник та дияконник, що знаходяться у північному і південному кутках вівтарної частини храму. Ще один елемент собору з того періоду – престол із балдахіном у вівтарній частині.
Долучився до внутрішнього оздоблення храму спершу єпархіальний художник Фердинанд Видра, а на початку минулого століття прикрасив собор монументальним розписом Воздвиження Чесного Хреста відомий закарпатський художник Йосип Бокшай. Його рукам належать і прекрасні кольорові вітражі на вікні у секрестії.
Власне в той період, на початку ХХ століття, Хрестовоздвиженський кафедральний собор набув сучасного вигляду.
Роки після Другої світової війни стали випробуванням для Хрестовоздвиженського храму в Ужгороді, адже греко-католики зазнавали переслідувань. Собор передали православним, які заледве повернули його господарям у рік здобуття Україною незалежності. Саме тоді й з’ясувалося, що за радянської влади зазнала руйнувань підвальна частина, в якій традиційно ховали ієрархів Мукачівської єпархії. За століття існування храму в крипті розмістили близько 70 поховань, проте за роки радянщини майже всі вони були порушені, таблички й написи знищені, склепи розграбовані.
У 1950-му році за рішенням виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів у будівлю резиденції «поселили» бібліотеку Ужгородського державного університету. Для книгозбірні виділили основну частину триповерхової будівлі – понад 30 кімнат, облаштували 6 читальних залів. Тільки через понад шість десятиліть почалося поступове перенесення бібліотеки університету з єпископської резиденції.
У роки незалежності Хрестовоздвиженський кафедральний собор – унікальний архітектурний пам’ятник і головний духовний центр Ужгорода – розвивається та збагачується. Єпархія та науковці постійно працюють над відновленням історичного спадку храму, зокрема, реставровано Святилище Собору, художні розписи, створені на початку XVІІІ століття, фахівцям вдалося повернути багатьом іконам їхній первісний вигляд. Реставрація іконостасу дозволила відкрити первісне золото кінця XVІІІ століття та прекрасне різьблення, та й загалом побачити іконостас таким, яким він був ще за Андрія Бачинського.
Тож сьогодні, потрапивши до Хрестовоздвиженського кафедрального собору, можна не тільки побачити один із найпотужніших духовних центрів Закарпаття, відчути його атмосферу, але й прослідкувати розвиток європейського мистецтва з першої половини XVІІІ й до закінчення ХХ століття. А скільки неймовірних відкриттів Собор ще готує – покаже час…
Для даної публікачії також використано матеріали з наступних публічних джерел: Вікіпедія, видання Karpaty rocks, офіційний сайт Катедрального собору,