Малий Ґалаґов– один із центральних районів Ужгорода, який знає та любить кожен житель міста, яким захоплюються туристи, який вирізняється цікавою архітектурою, відмінною від звичних канонів різних стилів. У кожному будинку та дворику мікрорайону можна побачити якусь цікавинку – самобутні двері, оригінальне риштування чи кований витвір, цікавий конструктивних елемент. Навесні весь цей район вкривається квітучими сакурами, і приваблює ще більше. Але найцікавішою є його історія та особливості будівництва.
Назва кварталу Малий Ґалаґов походить від італійського «da lago» — озеро, і це слово очевидно приніс на ці землі італійський рід Другетів, який кілька сотень років поспіль панував в Ужгороді. Гірська річка Уж навесні розливалася і утворювала в пониззі, на місці сучасного мікрорайону, справжнє озеро, болотисту місцевість, тож назва за територією закріпилася та дійшла до наших часів.
Власне сам Малий Ґалаґов – результат мислення європейських архітекторів початку минулого століття, які будували квартал у міжвоєнний період, коли Закарпаття входило до складу Першої Чехословацької республіки. Саме тому цей мікрорайон ще називають Чеським. Оскільки в ті часи Ужгород став головним містом краю, то було прийнято рішення розвивати його, розбудувати інфраструктуру, зводити летовище, дороги, а також нові будинки для мешканців, чиновників, установ та закладів.
Малий Ґалаґов спроєктували як адміністративно-житловий квартал у 1921-1923 роках. Над планом забудови працював, зокрема, доктор архітектури, професор Технічного університету Брно Адольф Лібшер, за плечами якого був потужний досвід та розробка численних генпланів чехословацьких міст, десятків житлових будівель та майже сотні громадських і промислових споруд.
У плеяді проєктантів об’єктів Малого Ґалаґова також Йозеф Ґочар, якого визнали найвидатнішим діячем чеської архітектури ХХ століття, Франтішек Крупка, Алоїз Дріак, Богуміл Слама та інші. Всі ці провідні архітектори чітко розуміли, що розбудовують не провінцію, а місто столичного рівня, тож і працювали, вкладаючи в проєкт свій потужний досвід та неординарне мислення.
Як зазначають дослідники, по суті, на цій території Ужгорода відбулося найбільш масштабне і продумане будівництво в історії міста. Перед початком робіт територію довелося осушити, але це не склало для архітекторів проблеми. Самі ж роботи стартували в 1923-му і тривали до 1938 року. За неповних два десятиліття архітектори створили кілька десятків будівель, які вже понад століття залишаються окрасою міста. Припинилися роботи у кварталі тільки тоді, коли Ужгород за результатами Віденського арбітражу перейшов до Угорщини.
Малий Ґалаґов називають справжнім «каталогом архітектурних стилів», бо в цьому мікрорайоні сконцентровані практично всі стилі архітектури, котрі були панівними в Чехословацькій республіці –модерністський класицизм, рондокубізм, ар деко, традиціоналізм, функціоналізм та інші.
Що побудували в кварталі? Насамперед почали зі спорудження тимчасової урядової будівлі, в якій розмістилися ключові адміністративні управління та відомства, та житлового будинку для військовослужбовців. Поряд звели будівлю командування 12-ї піхотної дивізії чехословацької армії.
Поступово в лінію по обидва боки вулиці постали будівлі окружного та крайового судів, кілька житлових будинків. Окремо вибудували в’язницю, яка на той час свій час була наймодернішим пенітенціарним закладом Першої Чехословацької республіки. Ще одна споруда, яка вражала як тоді, так і досі — палац філіалу Народного банку Чехословацької республіки: триповерхова споруда у стилі модерністського класицизму має незвичний випуклий чільний фасад із порталом зі словацького риоліту, увінчаний чотирма алегоричними жіночими скульптурами. За кількасот метрів від неї і практично на межі старої частини міста розміщена будівля поштового та телеграфного уряду. Споруда має лаконічний скруглений фасад, стрічкові вікна та плаский дах, що відповідає принципам функціоналізму.
Та однією з найголовніших будівель Малого Ґалаґова стала Земська управа: як і у часи будівництва це була найважливіша адміністративна будівля Підкарпатської Русі, так і зараз – уже Закарпаття (тепер у ній розміщені обласна рада та обласна адміністрація). Ця шестиповерхова будівля, збудована у стилі модерністського класицизму, прикрашена імпозантним травертиновим портиком з колонами. В оздобленні багато травертину, оніксу та різних видів мармуру, які збагачують вигляд, роблять його просторим, світлим, наче сяючим. Всередині в будівлі встановили два пасажирські ліфти неперервної дії — патерностери, один із яких працює й зараз.
Крім будівель, до кварталу Малий Ґалаґов входять міст Масарика з пандусами та дамба — гідротехнічна споруда з підпірною стінкою. Висаджені в ті часи вздовж Ужа липи й досі влітку хвилюють пішоходів п’янкими медовими ароматами.
Ще одна родзинка – мережа наземних пожежних гідрантів, які виготовили для Ужгорода в Празі. Окремі з гідрантів ще й досі є на вулицях кварталу.
Загалом кожен елемент цього геніального архітектурного проєкту – від архітектури й до озеленення – продуманий та вивірений, доповнює один одного та збагачує весь потужний комплекс.
Що важливо, більшість будівель Малого Ґалаґова зберегли свою первісну функцію і виконують її понад століття – це і суди, і адміністративна будівля, і школа, яка згодом отримала назву Масарикова, і банківська установа, і пошта. Дамбу зараз іменують не інакше, як найдовша в Європі липова алея, і гуляючи нею та вуличками кварталу можна за короткий час помилуватися багатою історією чеського періоду.
Малий Ґалаґов ще називають окремим містом у місті. Як би не було, але факт є фактом: як стверджують фахівці, нічого подібного до Чеського кварталу в Україні більше немає.
Для даної публікації також використано матеріали з наступних публічних джерел: Вікіпедія, видання “Укрінформ”, онлайн видання Varosh.