Горянська ротонда – старовинний храм – одна з найбільших загадок і не лише Ужгорода та Закарпаття, а і як національна пам’ятка України.
Церкву вважають найдавнішою мурованою пам’яткою Ужгорода і одним із найдавніших храмів України, приблизно «ровесницею» Софії Київської. Проте науковці все ще сперечаються, коли ж, хто і як звів ротонду. За твердженнями різних авторитетів це відбулося у Х-ХІ століттях. Ротонда – означає кругла, хоч насправді храм – старіша і основна його частина – шестикутний. У товсті, понад 2 метри, стіни врізані п’ять напівкруглих ніш із трьома вікнами.
Колись ніш було шість. У верхній, вужчій частині – бійниці, які свідчать, що будівля мала й оборонний характер. Готична нава церкви зведена в XIV-XV ст., велика вежа – у ХVІІІ ст., а дерев’яна дзвіниця надбудована у 1912 році.
Вважається, що шестигранник – древній астральний символ надприродних сил – Світла і Сонця, Вічності, Безсмертя. Мовляв, від того, хто стане всередину такого шестигранника, тобто буде у цій церкві, відступлять темні і злі сили. Звертають увагу, що храм спеціально зведений так, аби всередині видавався величезним, а ззовні – невеличким, що нібито він нагадує шолом або ж перевернуту догори дном чашу для причастя.
Чи не найбільша загадка Горянської ротонди – розпис стін. Фрески знайшли під штукатуркою під час реставрації у 1879 році, а повністю відкрили у 1912-му. Вважається, що створили їх італійські майстри. За однією із версій, їх привіз, повернувшись із Неаполя у 1354 році володар цих земель та Ужгорода граф Дьордь Другет, закоханий в італійське мистецтво. За іншою – творили мандрівні групи талановитих італійських художників. На користь цієї гіпотези свідчить стилістична спорідненість Горянської ротонди із розписами церков на територіях сучасних Словаччини та Чехії.
Фрески відносять до епохи раннього Ренесансу та італійських майстрів школи Джотто. Особлива й складна технологія їх створення: мокра поверхня всмоктувала в себе приблизно 10-сантиметровий шар фарби. Зображення – це сцени з Нового Завіту і життя Христа: “Благовіщення”, “Утеча в Єгипет”, “Страсті”, “Дари волхвів”, “Різдво Христове”, “Воскресіння”, “Тайна вечеря”, “Христос перед Пілатом”, “Шлях на Голгофу”, “Розп’яття” тощо. Центральним у них є образ жінки, матері. Знайдено на стінах храму і 2 зображення, як відносять до ще візантійських і навіть елементи, які вважають символами тамплієрів.
У 2023 році, після тривалої праці, ужгородський майстер Степан Тихоненко відтворив зображений на одній із фресок у руках ангела рідкісний музичний інструмент. Проєкт, який підтримав Український культурний фонд називається «Горянська вієлла: реконструкція середньовічного струнно-смичкового музичного інструмента вієлла (vielle) з фрески XIV століття пам’ятки національного значення Горянська ротонда (м. Ужгород Закарпатської області)». Восени вієлла вже зазвучала у стінах храм
Горянська ротонда довго належала римо-католицькій громаді а після 1949-го року перейшла до православних вірників.
У травні 1959 року під час недільного богослужіння у дзвіницю під час раптової і дуже потужної грози влучила блискавка. Загинуло 6 людей, які стояли у дверях храму – приміщення не вмістило всіх, хто прийшов на богослужіння. Серед загиблих – і 21-річна жінка, яка прийшла до церкви із 3-місячною донечкою. Після тієї трагедії, мотивуючи аварійним станом, церкву закрили. Згодом Горянська ротонда стала філією Закарпатського краєзнавчого музею. Тільки у 1991 році її передали Мукачівській греко-католицькій єпархії і відтоді богослужіння проводяться регулярно.
Цікаво, що церква носить ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, а у джерелах зустрічається посвята святій Анні. Хоча серед фресок зображення саме цієї святої не знайдено. Екскурсоводи розповідають, що впродовж історії храм мав чотирьох покровителів: святого Георгія, святу Анну, Святого Миколу та Покрову Пресвятої Богородиці. Із 2012 року ротонді надали статус малої базиліки, спорідненої з Папською базилікою Santa Maria Maggiore у Римі.
За менш ніж сотню метрів від споруди, розташованої на пагорбі, з року в рік проводять розкопки. Виявили залишки мурів – за різними даними тут колись був замок, палацовий комплекс і, можливо, монастир. Деякі науковці вважають, що саме звідси, а не з Ужгородського замку, колись і починалося місто.
Горянська ротонда відіграє неабияку роль у духовному житті обласного центру Закарпаття. Вже стало традицією проводити у храмі святкову Літургію до Дня Ужгорода, молитися за місто, його мешканців та гостей, за Україну. Зазвичай на завершення спільної молитви Заслужений академічний Закарпатський народний хор виконує духовні композиції. Цей колектив також іноді саме біля храму проводить зустріч світанку у День незалежності України із мистецько-патріотичною акцією «Молитва за Україну».
У 2021 році біля ротонди встановили мініскульптурку “Ротонда Св.Анни” – . маленька бронзова фігурка найстарішої частини ротонди стоїть на розгорнутій книзі, бо святу Анну вважають покровителькою книг і книгодрукування.
Відвідання Горянської ротонди – must-see в Ужгороді. У цьому тихому, зеленому куточку на нинішній околиці міста варто знайти закоханого у свою справу місцевого екскурсовода, який розповість скільки загадок зберігає храм. Ну і душею торкнутися до віками намоленої духовності, якою дихають старовинні стіни.
Для даної публікачії також використано матеріали з наступних публічних джерел: Вікіпедія, онлайн видання “Мукачево нет“, видання “Локальна історія”, онлайн видання “Паломницький центр”.