Ужгород – древнє місто на Ужем, яке славиться своєю історією, європейським шармом та гостинністю. Але, всього кілька хвилин на авто чи громадським транспортом, і перед вами відкриються надзвичайно цікаві місця подалі від міської метушні. Від гастрономічних цікавинок краю,піших маршрутів чи активного відпочинку з сім’єю – ви отримаєте чудові враження від подорожі навкого Ужгорода.
Невицький замок. Це одна з найстаріших будівель краю, до якої з часом не втрачається інтерес. Замок уперше згадується на початку XIV ст. як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев’яного замку вже повноцінний кам’яний. У 1644 році під час релігійних воєн трансільванський князь Ракоці Дєрдь I зруйнував замок. Попри те, що більша частина замку зруйнована, люди йдуть сюди, щоб торкнутися давніх руїн, насолодинися лісовим повітрям, помилуватися зі стін чи донжону видом на Ужанську долину чи поспостерігати за зорепадом Персеїд.
Корчма «Підкова» в Перечині – гастрономічне диво локальної закарпатської кухні. Вражаюче меню страв місцевої кухні, соління власного виробництва, шовдра ай пікниця, банош та страпачки, спеціальне пиво «Підкова» та сливовиця закарбує на завжди у вас смак Закарпаття.
Анталовецька поляна та чаша Масарика. Для тих, хто хоче зповна насолодитися горами та карпатськими краєвидами, легкий піший маршрут на 11 км – і ви в кратері сплячого вулкану. А з по середині маршрути обов’язково скуштуйте смачної джерельної води зі справжньої чаши Масарика. На вершині гори і на її схилах залишилось чимало слідів бурхливого минулого Анталовецької Поляни. При самій вершині розташована воронкоподібна западина, що утворилася внаслідок виверження давнього вулкана. Зі сходу кратера воронку оточує мальовнича група базальтових стрімчаків. На північ від вершини на висоті 700 м розташоване Ворочевське озеро вулканічного походження. У долині річки Уж (на північно-східній околиці села Кам’яниці) нависають над водою Ворочівські скелі – Скалка. Над ними на віднозі Анталовецької Поляни виросла із скелі Кам’яна Квітка — вулканічна лава зіткнулася з водою і швидко застигла, утворивши форму квітки.
Лавандова гора. Кілька років тому на Закарпатті з’явився ще один претендент на звання однієї з наймальовничіших квіткових локацій краю – Лавандова гора у Перечині. Фермерське господарство «Лавандова гора» у Перечині – це 8 га фіолетової краси, яка п’янить ароматом. Досвід вирощування власники господарства переймали в Болгарії, Словенії, Хорватії та Італії. Фото цієї локації завойував соціальні мережі. Неймовірна знимка на пам’ять – mast have.
Приватна конюшня «Unicorn». Спілкування з конем відкриє вас по-новому – чи не вперше за довгий у вас буде нагода вдихнути на повні груди. Кінь – прекрасний вчитель-психолог, кінь це ще той тренажер , але з “характером”. Плечі, спина , прес, ноги – відчуєте і пропрацюєте кожний м’яз. Комплексно з правильним харчуванням – “90/60/90” вже не мрія , а ціль.
Сироварня “Перечинська мануфактура”. Переробка молока, виготовлення з десяток видів сиру та іншої молочної продукції. Ви завжди можете замовити екскурсію (за попередньою домовленістю) та продегустувати сири під захоплюючу розповідь власника-сировара про магію сироваріння. Сироварня “Перечинська мануфактура” розпочала свою діяльність з ідеї – робити якісний натуральний сир. Колишній правоохоронець Олексій Синельніков вирішив розпочати власну справу, що покликана започаткувати повний цикл виробництва натурального сиру.
Замовивши екскурсію ви зможете скуштувати рікоту, камембер, полонинський з перцем, перечинський (витриманий 2 місяці), перечинський молодий з пажитником, сир типу качота та ще багато інших крафтових смаколиків.
Розташована вона в старому колгоспному зерносховищі в селі Дубриничі на Перечинщині, працює сезонно — з кінця весни до осені. Облаштовувати свою велосадибу Аліса Смирна почала разом з чоловіком. Як каже власниця садиби – туристам найбільше щастить, коли я вдома (Аліса з чоловіком — мандрівники, постійно в роз’їздах іншими країнами) і саме я їх поселяю та прийму так, як ніхто, бо хто ж їм іще так розкаже, наскільки це круто!
