Пішохідний центр Ужгорода на правому березі Ужа пішохідним мостом з’єднується з пішохідною зоною на лівому березі річки, із площею, яка багато разів змінювала назви і зараз носить ім’я Шандора Петефі.
На цей лівий берег колись часто виливалися води Ужа і він був болотистою місцевістю. Вперше письмово ця територія, як Нове місто, згадана у 1631 році, коли Ужгород називався Унґвар (Ungvár) і належав Угорському королівству.
«Піонером» заселення цієї частини Ужгорода вважають корчму. Також там проводили ярмарки, бо вже на Великому мосту, який зараз є пішохідним, стояли люди, брали гроші за проїзд у місто, тому на вільному просторі торгувати було дешевше. Проте «базар» додавав болотистій території бруду, сміття та нечистот від худоби.
Із часом торгівля всіляким крамом, городиною, продуктами сільського господарства і живою худобою так розрослася, що площу почали називати Торговою. Однак згодом корчма «перемогла» – старе приміщення у 1780 році згоріло, звели нове із заїжджим двором і називався заклад «До орла», а згодом – «Чорний орел». Назву ж площі змінили на Орлину.
Наприкінці ХІХ століття, в часи Австро-Угорщини, площу перейменували на честь угорського революціонера, юриста, прем’єр-міністра і правителя-президента Угорщини в період Угорської революції 1848 –1849 років, національного героя країни і почесного мешканця Ужгорода Лайоша Кошута.
Коли ж Ужгород став столицею Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини, цю місцевість назвали на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Тоді ж, на хвилі загальної розбудови міста та культурницьких змін, площа суттєво змінилася, посеред неї розмістили затишний сквер, який зберігся і досі. Зараз на величних хвойних деревах у сквері іноді навіть можна помітити вухатих сов, які, вочевидь, не переймаються тим, що сидять у центрі міста на одній із найбільш насичених транспортом та перехожими локації.
У радянські часи на площі встановили пам’ятник Йосипу Сталіну і присвоїли їй ім’я цього комуністичного вождя. Далі ж перейменували знову – на площу Возз’єднання. А наприкінці вересня 1990 року у скверику встановили пам’ятник угорському революціонеру і поету Шандору Петефі та на його честь змінили назву площі.
Під час свого приїзду у липні 1847 року в Ужгород, юний угорський революціонер зупинився в «Чорному орлі» на ніч і був не в гуморі від побаченого – у своїх «Дорожніх листах» написав, що «Ужгород надзвичайно погане місто. Брудне й неохайне. Якраз таке, як п’ яна людина, котра впала в калюжу і тепер брудна, хитаючись, іде додому».
Бронзова фігурка Шандора Петефі майже у повний зріст у сквері на площі, яка носить ім’я поета в Ужгороді – зовсім не помпезна, нагадує скоріше худенького підлітка. Пам’ятник не на постаменті, а на рівні перехожих. Права рука стиснута в кулак, а ліва тримає шаблю. Ужгородці одразу ж придумали повіря, мовляв, коли торкнутися руків’я шаблі, то здійсняться усі мрії і бажання. Було кілька випадків, коли вандали з метою провокацій виламували шаблю, тож Шандор Петефі – одна з перших у місті постатей, яка опинилася під цілодобовим спостереженням відеокамер.
Автор скульптури – угорський митець Бені Ференці. Його роботу довго не визнавали, критикували саме за не помпезність, а потім… упродовж 30 років встановили аж 5 копій монумента: в угорських містах Будапешт, Дюло, в Еквадорі (Кіто), Італії (Мілан) і 5-ту в Ужгороді.
На площі Шандора Петефі вже кілька останніх років роблять капітальний ремонт, зокрема частину, прилеглу до пішохідного моста, зробили теж пішохідною, виклали кам’яною бруківкою, облаштували велодоріжки, висадили екзотичні смолоносні дерева з вогняною кроною восени – ліквідамбари, влітку встановлюють квіткові композиції. Оновили також фасади та покрівлі будинків на площі, більшість із них мають свою, особливу, історію. Після реконструкції площі на ній почали встановлювати головну міську ялинку, а до повномасштабної війни проводити головні концерти до Дня Ужгорода.
На площі Шандора Петефі розташувалися і 2 з кількох десятків ужгородських мініскульптурок. Зокрема, біля закладу відомого шоколатьє, автора солодкої візитівки Ужгорода –торта «Ужгород» – Валентина Штефаньо стоїть «Княгинський метеорит». Це шматочок каменю, що символізує уламок метеориту, з маленькою бронзовою фігуркою закарпатського селянина Василя Крив’яника, який знайшов космічного посланця біля села Княгиня на Закарпатті. Інший малесенький пам’ятник поруч – біля міської дитячої школи мистецтв і це – Ференц Еркель – видатний угорський композитор, піаніст, диригент, педагог. Разом із Ференцом Лістом Еркель ініціював у 1872 році будівництво нової будівлі Оперного театру в Будапешті та з дня відкриття став його диригентом.
Також у скверику на площі Шандора Петефі встановили пам’ятний знак – хрест хоробрості захисникам України. Планувалося, що згодом там постане меморіал загиблим бійцям, які відстоювали незалежність держави проти російських окупантів.
Для даної публікачії також використано матеріали з наступних публічних джерел: Вікіпедія, онлайн видання Varosh, інформаційний портал “Новини Закарпаття”