Липова алея — це одне з найулюбленіших мальовничих місць в Ужгороді для прогулянок, зустрічей та відпочинку містян та гостей обласного центру Закарпаття. Це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, а також, без сумніву, одна з візитівок Ужгорода. Локація, яка по-різному гарна у всі пори року. Її часто називають найдовшою липовою алеєю Європи. Довжина насаджень — 2200 метрів. Площа — 1 га. Вона розташована на правому березі річки Уж — набережній Незалежності та Студентській набережній, і бере свій початок в історичному серці міста. Спроєктували та створили алею чеські ботаніки у 1928 році, тож у 2018 році деревам виповнилося 90 років. Однак липа живе доволі довго — до 300-400 років, а окремі особини доживають до 1 200 років тож це місце ще довго може радувати та гостинно приймати містян і подорожуючих.
Всього на алеї росте майже 300 дерев липи різних сортів. Тобто вони подовгу почергово цвітуть, насичуючи повітря солодким ароматом. Час цвітіння, в залежності від погодних умов, з травня по липень. Звісно, що особливо гарне це дерево влітку, під час цвітіння, коли вся крона вкрита духмяними жовтавими квіточками з характерним медовим ароматом. Липовий запах відчутно вже на підходах до алеї. Можна насолодися пахощами липи гуляючи між двома рядами високих дерев, а можна посидіти у затінку на лавочці, які облаштували під липами. Її рекомендують висаджувати як декоративне дерево, коли потрібна глибока тінь, тож саме тут на березі Ужа влітку вона дає таку бажану прохолоду. Водночас восени алея теж чарівна, бо ж липові «свічки» горять справжнім золотом. Локація особливо затишна увечері, коли на алеї сяють ліхтарі. Взимку, якщо дерева вкриває снігом, це місце схоже на малюнок із казки, особливо у світлі місяця.
А вже з настанням весни дерева вкриті молодими яскраво зеленими листочками, які знову перетворюють алею у місце зустрічей, бесід на лавочках та довгих повільних променадів. Водночас допитливий мандрівник, може не лише гуляти Липовою алеєю, але й відкривати для себе інші цікаві локації міста. Адже вона наскрізь проходить через велику частину історичного центру. Тож звертаючи на «узбіччя», можна зайти у квартал Малий Галагов, познайомитися із старими будівлями з власною історією, пройтися пішохідними вулицями Корзо, Волошина, погуляти площею Корятовича, Поштовою чи Народною, завітати на відпочинок у Ротарі парк, який розташований неподалік мосту Масарика. Наприклад, на початку Липової алеї, на набережній Незалежності, 2 знаходиться ботанічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні — Ясен Масарика.
Статус кремезному старому дереву, стовбур якого обвитий плющем, надали у 2011 році, для збереження ясеня, вік якого близько 120 років. Обхват стовбура у дерева — 4,9 м, його висота — 30 м. Біля ясеня облаштували відкриті тераси з чудовим видом на річку Уж та протилежний бік міста. Тож з весни до пізньої осені тут можна не лише зробити гарні світлини, а й перепочити за горнятком запашної і смачної закарпатської кави. Ясен назвали на честь першого президента Чехословацької Республіки, науковця і політика Томаша Гарріга Масарика, який активно виступав на захист прав українців Закарпаття міжвоєнного періоду.
Також можна пройтися до Партерного скверу — це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Він розташований біля вулиці Гойди та площі Народної. Дуже затишна та мальовнича місцина, де можна відпочити, або помилуватися різноманітними деревами та кущами, які особливо гарні у час цвітіння. Однак можна посидіти і на самій площі Народній, на якій у теплу пору року цвітуть троянди та працює фонтан, який особливо полюбляють діти. Якщо під час прогулянки, мандрівники стомилися і вирішили підживитися смачними, вишуканими і різноманітними наїдками та напоями, то вздовж Липової алеї вистачає цікавих гастрономічних локацій на різний смак і
гаманець. Водночас, якщо є час і наснага, дійти до кінця Липової алеї, то можна перейти підвісний міст та відправитися досліджувати Боздоський парк, який являється найбільшим лісопарком в місті Ужгород.
Для даної публікації також використано матеріали з наступних публічних джерел: Вікіпедія, сайт Tourinform